Вітаю, любі! Почну одразу з найголовнішого — почуваю себе добре, лише голова поболює та з кожним днем відчувається посилення слабкості. В цілому організм реагує спокійно, бо давно почав готувати його до цього кроку. Умови утримання не з найкращих, але про це іншого разу. Багато сплю, нарешті більше читаю, бо що ще робити в камері без телевізора та радіо. Що не кажи, але радий тиші, цього дуже не вистачало весь час. Кожен день доводиться боротись з інспекторами, щоб вивели на прогулянку. Іноді вдається постояти під теплими промінчиками сонця, котрі у камеру, на жаль, не заглядають. Бісять довжелезні сходи на шляху з камери до прогулочного дворику, подолання котрих тепер стало випробуванням. Богдан Зіза виступає по відеозв'язку у Київському райсуді Сімферополя. Фото Ґрати Кожен, кому не лінь намагається мені довести, що нікому це моє голодування не потрібне, усім байдуже. Усі намагаються переконати та побудити припинити, але попри все не втомлююсь пояснювати, що це все ж таки важливо, у будь-якому випадку з будь-яким результатом принесе користь. Я цілком розумію, що вимоги мої недосяжні тут, зараз, але й мета моя не в тому. Головне — привернути увагу до проблеми політв‘язнів. Мені складно просто сидіти та чекати, що вона вирішиться сама, що це зробить хтось за мене, за нас. Хочеться щось зробити, я намагаюсь, як можу. Я не знаю, як далеко зайду, але точно не зупинюсь, поки мене не почують ті, хто уповноважений займатись нашим питанням, хто може допомогти. Тоді я точно розумітиму, що зробив все, що міг. Новини, що доходять до мене з СІЗО-2 Сімферополя просто жахливі. Дуже прошу суспільство звертати на це увагу, не мовчати, робити розголос. Це обов‘язкого допоможе! За дев’ять місяців, що я провів у СІЗО-1 в Криму, я наочно побачив, як розголом про жорстоке поводження з військовополоненими допоміг покращити їх умови. Це працює! Обіймаю кожного, хто переживає за мене та за долю інших бранців. Вдячний за вашу підтримку! Разом переможемо!