Гімн Росії на тумбочці та синяк від начальника. Кримський татарин Екрем Крош заявив у суді про побиття і застосування електрошокера під час його перебування в кримському СІЗО-2
Екрема Кроша затримала ФСБ у селі Ближньогородському Джанкойського району Криму рік тому за підозрою в причетності до [suggestion title="ісламської партії Хізб ут-Тахрір" text="визнана терористичною в Росії і вільно діє в Україні та більшості європейських країн"].
38-річний кримський татарин займався ремонтом побутової техніки і дбав про сім'ю заарештованого брата — активіста Енвера Кроша, якого у 2015 році катували струмом, щоб завербувати у ФСБ, а 2022 року затримали за підозрою в причетності до Хізб ут-Тахрір і знову катували.
25 січня 2023 року Київський районний суд у Сімферополі заарештував Екрема і відправив у СІЗО-1 Сімферополя. Через чотири місяці його перевели в СІЗО-2 — нову установу ФСВП Росії в Криму, яку відкрили 2022 року. З чим було пов'язане переведення, слідчий ФСБ Криму Дмитро Грамашов не пояснив. З початком судового процесу в російському Південному окружному військовому суді в серпні 2023-го Екрема етапували в СІЗО Ростова-на-Дону.
Сьогодні в суді Екрем Крош вперше розповів про знущання і тортури, які пережив у кримському слідчому ізоляторі.
«Ґрати» публікують його заяву.
27 квітня 2023 року мене етапували із СІЗО-1 Сімферополя до СІЗО-2. Після того як я туди приїхав, мені влаштували «жорсткий прийом». Через те, що я не зліз по сходах з автозака, мене кинули, як м'яч, на землю разом із сумками. Речі та продукти розлетілися на всі боки. Поки я намагався їх зібрати, мене били: хто руками, хто ногами. Облич я не бачив: ці люди були в масках, кричали на мене матом.
Після цього мене та інших підслідних завели в будівлю. Як я зрозумів, це був СІЗО. Посадили навпочіпки, змусили підняти руки над головою пальцями вгору. Так ми сиділи близько двох годин. Того, хто опускав руки, били. Когось ногами, когось кулаками. Потім до мене підійшов співробітник. Його голос відрізнявся від інших, було чутно кавказький акцент. Він почав бити мене по голові, кричав, щоб я віддав сім-карти. Я відповідав, що в мене їх немає. Але він кричав матом, горлав, що я брешу, вдарив мене електрошокером. Мене відкинуло в бік, потім був удар коліном по ребрах. Так тривало близько двох годин. Знущалися не тільки наді мною, а й над іншими. Але чомусь саме до мене була особлива увага.
Потім мене поволокли бетонною підлогою на обшук. Сказали повністю роздягнутися. Я зняв верхній одяг, залишив на собі тільки бриджі та майку. Сказав, що я мусульманин і більше не можу нічого зняти. Силовики відповіли матом, що їм байдуже, повалили на підлогу і повністю роздягнули. Майку порвали, бриджі розійшлися по шву.
Усі продукти від рідних, які вони передали в СІЗО-1, я взяв із собою. Це було приблизно 25 кілограмів — два великі пакети. З продуктів мені не віддали нічого — забрали навіть цигарки із сірниками.
Завели в камеру на першому поверсі, там я просидів шість днів. Щодня виводили на прогулянку на десять хвилин. У лазню ходив один раз, і то банщик сказав, що в мене є всього п'ять хвилин на миття. Заперечувати не можна — відразу б'ють електрошокером.
У камері на тумбочці лежав текст гімну Росії. Кожен підслідний мав його вивчити і розповісти. Я сказав черговому, що не можу його вчити через свої релігійні та політичні поняття. Але він відповів, що йому байдуже: я вчитиму гімн, і йому байдуже на мої поняття.
Робити намаз (обов'язкова п'ятиразова мусульманська молитва — Ґ) забороняли. Під час намазу був відбій — на мене писали заяви, що я «злісний порушник порядку». За це не били, але змушували писати пояснення.
Пересувався в СІЗО-2 тільки з руками за спиною, у позі ластівки, тому облич співробітників я не бачив. Вони не дозволяли піднімати голову.
9 травня нас вивели на прогулянку, де можна курити. У камері це заборонено. Співробітники зупинили мене і ще трьох моїх співкамерників, запитали, чому я не вітаю їх зі святом. Я відповів, що для мене це не свято і я не зобов'язаний когось вітати. У відповідь мені сказали, що тепер нікому не дадуть сигарети.
Увесь той час, що я був у СІЗО-2, відбувалося одне й те саме: під час вечірньої перевірки мене змушували розповісти слова гімну. Я завжди відповідав, що не буду. Але 11 червня 2023 року перевірка була особливо жорстокою.
До нас прийшли близько 18-ї години. Перед відбоєм, о десятій вечора, співробітники СІЗО в масках вивели мене в кімнату зберігання речей. Там вони психологічно тиснули на мене, погрожували, що поламають мене. Я взагалі нічого не говорив, читав про себе дуа (молитва — Ґ). Один із силовиків побачив, що в мене ворушаться губи, і звернув на це увагу інших. Старший зміни сказав іншому: «Неси “вихователя”». Той приніс електрошокер.
Мене били по ногах нижче таза, але я встояв. Потім вдарили шокером трохи нижче пахви, у м'яке місце — мене відкинуло. Вони підняли мене, почали бити по внутрішній стороні ніг, по голові. Я чув запах перегару. Хтось був п'яний. А може і всі вони.
Потім мене завели назад у камеру. Наступного дня я написав скаргу на співробітників СІЗО-2 начальнику Миколі Рябову. Коротко описав їхні дії. Вранці мене вивели до Рябова в кабінет. Щойно я зайшов, Рябов схопився з місця і вдарив мене у вухо і в зону біля лівого ока. Кричав, що я терпила, що [як смію] на співробітників [скаржитися], що «[береги] взагалі поплутав». Я очікував, що трапиться щось ще, але нічого не сталося.
20 червня мене знову перевели в СІЗО-1. Думаю, вплинуло те, що я побачився з дружиною і матір'ю. На короткостроковому побаченні я їм усе розповів. Вони і мої співкамерники бачили синяк, який мені поставив начальник СІЗО-2 Рябов.
Більш детально на сайті